ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОБРАЗУ АНТИХРИСТА В РЕЛІГІЙНІЙ ДОКТРИНІ ЧАРЛЬЗА ТЕЙЗА РАССЕЛА

Анотація

В с т у п. Наголошено, що в періоди глибоких соціальних змін у всі часи набувають актуальності апокаліптичні образи, які стають джерелом пошуку відповіді на тривожні запити суспільства. Однією з ключових постатей християнської апокаліптики залишається Антихрист як есхатологічне джерело духовної загрози. На межі ХІХ–ХХ століть цей образ осмислював Ч. Рассел, засновник руху "Міжнародні дослідники Біблії", якому був властивий акцент на інтерпретації есхатологічних подій світової історії.

М е т о д и. Аналіз здійснено в межах релігієзнавчого підходу з урахуванням історичного, догматичного та есхатологічного контекстів. Для досягнення результатів дослідження було використано такі наукові методи: історичний,казуальний, компаративний та герменевтичний.

Р е з у л ь т а т и. Показано, що, живучи наприкінці XIX століття, Ч. Рассел опонував новим течіям у богослов'ї, що тенденційно ототожнювали Антихриста з конкретною особою. Ч. Рассел розкривав, що цей есхатологічний персонаж є інституціоналізованою релігійною системою, яка отримала розвиток упродовж століть християнської ери – папстві. Продемонстровано, що для Рассела Антихрист – це не конкретний понтифік, а структурована система духовного відступництва, яка виникла на ґрунті злиття політичної та релігійної влади на християнському Заході. Досліджено джерела аргументації Ч. Рассела, такі як біблійні тексти і широкий спектр історичних джерел, зокрема праці католицьких авторів, дослідження світських істориків та літературу протестантського походження. Визначено, що Ч. Рассел окреслює часові межі становлення та занепаду системи Антихриста, трактуючи період 1260-х років як пророчий інтервал, протягом якого папство здійснювало світське панування. Особливу увагу приділено доктринальним елементам, які Ч. Рассел вважав ознаками системи Антихриста: намаганням підроблення Тисячолітнього царства Христа, ідеї про непомильність церкви, забороні самостійного читання Біблії, вченню про безсмертя душі, чистилище, індульгенції, а також месі як підробці жертви Христа. Досліджено і розгляд Ч. Расселом числа 666 як символічної характеристики папства через латинський титул "Vicarius Filii Dei".

В и с н о в к и. Підкреслено вплив соціокультурного та історичного контексту кінця XIX – початку XX століття на формування богословських та пророчих інтерпретацій Ч. Рассела. При цьому особливо важливою є його здатність аргументовано відстоювати власні позиції, спираючись на широку базу історичних фактів та документів, що сприяє глибшому розумінню протестантської критики папства як системи.