ДУХОВНИЙ ЦЕНТР "ВІДРОДЖЕННЯ" У РЕЛІГІЙНОМУ ЛАНДШАФТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ: РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Анотація

В с т у п. Наголошено, що в сучасних умовах набуло особливої актуальності осмислення ролі новітніх християнських релігійних рухів у процесах соціокультурних трансформацій сучасної України. Умови війни, масштабні міграційні процеси, криза традиційних ідентичностей і посилення глобалізаційних впливів актуалізують потребу в нових духовних орієнтирах і формах релігійної самоідентифікації. У цьому контексті важливе значення має аналіз діяльності неохаризматичних спільнот, зокрема Духовного центру "Відродження", який є одним із помітних суб'єктів сучасного релігійного простору України. Метою статті є аналіз історії становлення, доктринальних засад, організаційних особливостей і суспільної діяльності ДЦ "Відродження", а також визначення його ролі у формуванні духовних орієнтирів українського суспільства в умовах глибоких соціокультурних змін.

М е т о д и. Методологічною основою дослідження обрано міждисциплінарний підхід, що поєднує релігієзнавчий, соціально-філософський і соціологічний аналіз. Використано підходи до дослідження нових релігійних рухів, зокрема концепції індивідуалізації релігійності та медіатизації релігії в епоху глобалізації. Застосування герменевтичного та компаративного методів дало змогу інтерпретувати доктринальні особливості досліджуваної спільноти і визначити її місце у структурі сучасної релігійної різноманітності України.

Р е з у л ь т а т и. У статті показано, що ДЦ "Відродження" належить до неохаризматичного напряму, який сформувався у межах глобального п'ятидесятницько-харизматичного руху та набув поширення в Україні в період пострадянських трансформацій. Його віровчення ґрунтується на євангельському християнстві з акцентом на особистісному наверненні, духовному оновленні та харизматичних практиках. Організаційна структура спільноти поєднує централізоване лідерське управління з мережею регіональних громад, а культова практика характеризується динамічними формами богослужіння, активним використанням сучасних медіа та залученням прибічників до соціальної й благодійної діяльності.

В и с н о в к и . Доведено, що діяльність ДЦ "Відродження" відображає загальні процеси трансформації релігійності в умовах глобалізації. Показано, що ця інституція пропонує модель релігійності, орієнтовану на емоційно насичений особистісний досвід віри та специфічні форми групової солідарності й взаємодопомоги. Водночас специфіка та методи публічної діяльності цієї організації супроводжуються гострими суспільними й науковими дискусіями щодо її впливу на конфесійний ландшафт і релігійну безпеку країни.