АНТРОПОЛОГІЧНА СПАДЩИНА КАРОЛЯ ВОЙТИЛИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ІСТОРІОГРАФІЇ
DOI:
https://doi.org/10.17721/sophia.2026.27.4Ключові слова:
антропологія, богослов'я, мораль, особа, папа Іван Павло II, право, свобода, філософія, християнствоАнотація
В с т у п . Узагальнено, що антропологічне вчення Кароля Войтили (святого папи Івана Павла II) ґрунтується на християнстві, філософських ідеях, загальнолюдських нормах моралі. Підкреслено, шо він досліджує індивідуальний та суспільний вимір буття людини, піднімає конкретні питання сучасної епохи та пропонує їх вирішення. Його ідеї є практичними, зорієнтованими на людину. Його високий авторитет у світі підтверджує цінність його ідей. Наголошено, що письмова спадщина К. Войтили потребує систематизації, її невід'ємною частиною є аналіз історіографії.
М е т о д и . У дослідженні використано низку загальнонаукових та філософських методів. Застосовано герменевтичний, компаративний та міждисциплінарний методи, контент-аналіз та кейс-стадіс. Аналіз, узагальнення та систематизація посприяли реалізації поставлених завдань. Наукова робота виконана на основі принципів неупередженості та наукової об'єктивності.
Р е з у л ь т а т и . Антропологічне вчення К. Войтили розглянуто через релігійний, духовний та моральний вимір людської трансцендентності. Проаналізовано праці передусім польських науковців. Представлено головні аспекти досліджень антропологічного вчення першого папи-слов'янина. Виявлено ключові поняття К. Войтили, до яких найчастіше звертаються дослідники, та способи трактувань понятійно-категоріального апарату.
В и с н о в к и . Установлено, що історіографічні дослідження філософсько-богословської спадщини К. Войтили характеризуються фрагментарністю. Здебільшого дослідники аналізують окремі праці мислителя. К. Войтила написав велику кількість праць, тому для вивчення його антропологічного вчення необхідний їх детальний аналіз та систематизація, а також ґрунтовне вивчення історіографії. Виявлено ключові поняття: право, свобода, релігійність, духовність, мораль, віра, правда, відповідальність, особа, гідність, добро, солідарність, толерантність, криза, життя, цінність. У результаті дослідження установлено, що вчення Кароля Войтили доцільно окреслити як етичний персоналізм.
Посилання
Bartnik, Cz. S. (2006). Szkice do systemu personalizmu. KUL.
Biesaga, T. (1998). Spόr o normę moralności. Papieska akademia teologiczna.
Błachnio, J. R. (1995). Polskie inspiracje i wartości w nauczaniu Jana Pawła II. WSP.
Bujak, J. (2007). Człowiek jako imago Dei: wokół antropologicznych treści w wybranych dokumentach dialogów doktrynalnych. Wydział
Teologiczny Uniwersytetu Szczecińskiego.
Dec, I. (2007). Naturalne i nadprzyrodzone źródła godności człowieka w ujęciu Jana Pawła II. V A. Bałabuch (Red.), Jan Paweł II promotorem
godności człowieka (s. 81–96). Świdnica.
Dylus, A. (1998). Reforma państwa społecznego. Przebudowa strukturalna i przemiana mentalno-moralna. V F. Kampka (Red.), Centesimus Annus: Tekst i komentarze (s. 173–191). Katolicki Uniwesytet Lubelski.
Haida, R. (2005). Ecumenism of Pope John Paul II and the Ukrainian Churches. Patriarchate, 5(390), 26–29 [in Ukrainian].
Jaroń, J. (1999). Bioetyka: Wybrane zagadnienia. Dr. "Nowator".
Karas, A. (1993). Ukrainian Culture and the Encyclical "Centesimus Annus". In Church and Social Problems. Encyclical "Centesimus Annus"
(pp. 372–380) [inUkrainian]. https://surl.li/apjhcj
Kisiel, R. (1998). Antropologiczne implikacje encyklik Jana Pawła II. Atla 2.
Kłoczowski, А. (2003). Od fenomenu do fundamentu. Przewodnik po encyklikach: Myśląc z Janem Pawłem II. W Drodze.
Kondratieva, I. (2020). Religious values and human rights: Features of correlation. Sophia. Human and Religious Studies Bulletin, 1(15), 17–20 [in Ukrainian]. https://doi.org/10.17721/sophia.2020.15.4
Lоvkina, O. (2010). Independent Ethics of T. Kotarbiński in the Light of Christian Doctrine. Bulletin of Lviv National University "Lviv Polytechnic", 661, 66–72 [in Ukrainian].
Merezhko, O. (2009). The Contribution of John Paul II to the Development of the Catholic Concept of International Law. Legal Journal, 9,
39–50 [inUkrainian].
Moskwa, J. (2003). Prorok i polityk. Świat Książki. Oleksiuk, L., & Oleksiuk, B. (2005). Philosophical Commandment of
Karol Wojtyla. Day, 73 [in Ukrainian].
Predko, O. (2019). Religious faith: Existential anthropological meanings. Аnthropological Measurements of Philosophical Research, 16, 33–42. https://doi.org/10.15802/ampr.v0i16.186936
Skrynnyk, Z., & Skrynnyk, M. (1993). "Centesimus annus" and the values of human being. Church and Social Problems. Encyclical "Centesimus Annus" (pp. 236–246) [in Ukrainian]. https://surl.li/apjhcj
Sliusar, V. (2009). Analysis of structure components in personality self-implementation in philosophic heritage of Karol Voytyla. Ukrainian Polish Studies. Historical and Philosophical Studies, 6, 50–57 [in Ukrainian].
Soler, I. (2007). Kościόł katolicki w nowej sytuacji politycznej Hiszpanii. Religia – tożsamość – Europa. Zakład Narodowy im. Ossolińskich.
Sowiński, S., & Zenderowski, R. (2003). Europa drogą Kościoła: Jan Paweł II o Europie i europejskości. Zakład Narodowy im. Ossolińskich.
Sztaba, M. (2006). Tolerancja, ale jaka? Koncepcja wychowania do tolerancji w świetle nauczania Jana Pawła II do Polakόw. Kuria
Metropolitalna.
Zabielski, J. (2003). Bez miłosierdzia niema sprawedliwości. Przewodnik po encyklikach: myśląc z Janem Pawłem II. W Drodze.
Zięba, M. (1998). Wspόlnota polityczna w śwetle Centesimus annus.
V F. Kampka (Red.), Jan Paweł II. Centesimus Annus: Tekst i komentarze (s. 133–151). Katolicki Uniwesytet Lubelski.
Zięba, M. (2003). Bez prawdy wolność traci sens. Przewodnik po encyklikach: Myśląc z Janem Pawłem II. W Drodze.
Życiński, J. (1998). Tożsamość pracownikόw nauki w obliczu wspόłczesnych wyzwań kulturowych. Ziarno czynu.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 СОФІЯ. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
