ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛІКАЦІЇ МІЖПРАВОСЛАВНИХ ВІДНОСИН У ВІТЧИЗНЯНОМУ РЕЛІГІЄЗНАВСТВІ

Анотація

В с т у п . Присвячено аналізу формування і еволюції вітчизняного релігієзнавства в контексті вивчення міжправославних відносин, що набули особливої актуальності у зв'язку з утворенням ПЦУ, змінами в церковному ландшафті України та глобальними процесами деколонізації. Висвітлено, як українські науковці інтерпретують складні конфесійні взаємини, конфлікти між юрисдикціями, а також вплив православ'я на національну ідентичність, суспільну стабільність і геополітичну суб'єктність.

М е т о д и . Застосовано міждисциплінарний підхід, що інтегрує інструменти релігієзнавства, соціології, філософії, політології та культурології. Методологічну основу становлять наративний аналіз, постколоніальна критика та принципи герменевтики. Використано порівняльно-історичний метод для реконструкції етапів розвитку вітчизняного релігієзнавства та контент-аналіз наукових праць українських авторів, що висвітлюють питання автокефалії, юрисдикційних конфліктів та глобалізаційних викликів.

Р е з у л ь т а т и . Установлено, що релігієзнавча традиція в Україні зазнала істотної трансформації – від ідеологічно обмеженої

радянської моделі до сучасного аналітичного дискурсу з активною рефлексією на глобальні процеси. Виокремлено провідних науковців (В. Єленський, О. Саган, Ю. Чорноморець), які сформували інтелектуальну основу для дослідження міжправославних відносин у контексті війни, цифровізації, глобалізації і секуляризації. Визначено ключові теми сучасного українського релігієзнавства – автокефалія, канонічна територія, православний націоналізм, роль діаспори та цифрових технологій у церковному житті. Показано, що українське православ'я дедалі активніше інтегрується у глобальні релігійні процеси, водночас трансформуючи концепт єдності.

В и с н о в к и . Наголошено, що вітчизняне релігієзнавство стало самостійним аналітичним інструментом осмислення церковної

динаміки в Україні та православному світі загалом. Доведено, що міжправославні відносини не можна розглядати як суто внутрішньо-

церковне явище – вони мають важливі культурні, політичні й безпекові виміри. Завдяки інтелектуальним здобуткам українських науко-

вців сформовано продуктивне аналітичне поле, здатне не лише описувати, а й інтерпретувати та прогнозувати зміни в

православному середовищі на тлі глобальних трансформацій.