Біблійні жіночі образи як соціокультурні моделі поведінки в західноєвропейському Середньовіччі

Анотація

Розглянуто біблійну традицію розуміння жінки та її місця в контексті суспільних відносин. Стверджується, що при максимально
детальному вивченні біблійної традиції, вона не несе тієї деструктивної сили, яку надали їй згодом богослови та філософи. Дослідники звертають увагу на те, що кожна жінка, котра згадується у Святому Письмі, – невипадкова і символічна. Вона – модель дії Бога,
уособлення Царства Божого. Богословська традиція наполягає на рівності між творіннями Божими, але при цьому відзначається, що
вона можлива лише у випадку духовного злиття з Богом. Можливість жіночої реалізації у світі обмежувалася материнством або чернецтвом. Описується те, що возвеличення смиренності перед волею Господа являло собою соціокультурну, релігійно зумовлену модель підпорядкування жінки нескінченній кількості правил, що створювалися моралістами та проповідниками. Аналізуються історії
трьох біблійних жінок, що справили найбільш істотний вплив на формування середньовічних уявлень про жінку у соціумі. Тобто йдеться про образи Єви й Діви Марії, що належать до символічного простору ідеального як взаємопов'язані та врівноважені через образ
Марії Магдалини, що належить до реального простору повсякденності. Стверджується, що образ Єви, яка вступила в зв'язок з дияволом, і образ Марії, яка погубила диявола, – дві сторони однієї медалі. Таким чином, ця амбівалентність жіночої природи є певним інваріантом, який притаманний андроцентричній культурі як такій.