КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ ПРОСТОРУ ТА ПАМ'ЯТІ: ДОСВІД ТОПОГРАФІЇ ТА КУЛЬТУРНОГО ЛАНДШАФТУ (НА МАТЕРІАЛАХ МЕМОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ГОЛОКОСТУ "БАБИН ЯР")

Анотація

Розглянуто Меморіальний комплекс "Бабин Яр" – один із небагатьох у Східній Європі меморіальних просторів Голо- косту, розташований на місці масового розстрілу людей під час окупації Києва німецькими військами у 1941–1943 роках. Досліджено логіку організації та естетики меморіального простору за допомогою оптики концептів "символічної архітектури" (Георг Гегель), "піднесеного" (Іммануїл Кант), а також "великої традиції" (Роберт Редфілд, Мілтон Сінгер) та "прогулянки" (Ольга Фрейденберг). Ця оптика допомагає зрозуміти специфіку топографії у логіці дедиференціації ландшафту історичного місця та символічної архітектури, а також доповненої реальності в практиці меморіальної процесії та її типу пам'яті, що конструюються через протиставлення підземного та земного, візуального і почутого, цілого і фрагментованого, симетричного та безформного. Доведено, що просторові форми організації культурної пам'яті допомагають уникнути меморіциду поза небезпекою ідеологічних суперечок та європеїзації образів трагедії Голокосту. Зазначено, що трагічні події Другої світової війни, які виявили "діалектику Просвітництва" та темний бік модерну загалом, призвели до необхідності реорганізації простору культурної пам'яті. Бракує лише інтеріоризованих структур суб'єкта та дискурсивних форм об'єкти- вації, щоб зберегти й передати горе такого рівня інтенсивності. Виявлено, що український досвід візуалізації трагедії Голокосту продовжує традиційні засоби символічної архітектури протяжності та монументальності, піднесеності. Водночас масштабність комплексу дозволяє урізноманітнити практики зображення і таким чином додати нові конотації в практику його меморіалізації. Зокрема, вдалим при- йомом стала різноманітність форм символічної архітектури та доповненої реальності, що дозволяють підкреслити статус ходи як форми культурної пам'яті, а також вдало використати ландшафт історичного міста.