ФІЛОСОФІЯ ПРАВА РУДОЛЬФА ФОН ІЄРІНГА І ДОКТРИНА "РУССКІЙ МІР"

Анотація

В с т у п. Простежено, як філософія права Рудольфа фон Ієрінга, що утверджує телеологічне розуміння права як морально спрямованої мети, протистоїть антиправовій есхатології "русского міра", у якій сила сакралізується, а право редукується до ідеологічного інструменту насильства. Актуалізовано цивілізаційний вимір сучасної війни Росії проти України як конфлікту двох систем правового мислення – телеологічної, що ґрунтується на свободі й справедливості, та міфологічної, що виправдовує імперську агресію. Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення глибинних суперечностей між європейською правовою цивілізацією, що базується на принципах раціоналізму, гідності й свободи, та ідеологічною доктриною "русского міра", яка заперечує автономію особи й раціональність права.

М е т о д и . Використано філософсько-правовий, герменевтичний і порівняльний підходи, що поєднують аналіз класичних текстів Ієрінга (Der Zweck im Recht, Der Kampf ums Recht) із критичною інтерпретацією сучасних російських ідеологічних наративів. Застосовано методи соціальної феноменології та аналітичної герменевтики для виявлення смислових антиномій – право / сила, мета / місія, свобода / колективізм, гідність / підданство.

Р е з у л ь т а т и . З'ясовано, що Ієрінг трактував право як етичну форму соціального життя, у якій гармонізуються інтереси свободи й порядку. Його телеологічна модель розглядає право як боротьбу за гідність і справедливість, де сила підпорядковується моральній меті. Натомість "русскій мір" постає як форма антиправового мислення, що сакралізує владу, підмінює мораль ідеологією, а право – насильством. Виявлено, що ця доктрина є не телеологічною, а есхатологічною системою, у якій історія розуміється як повторення сакрального міфу, а людина позбавляється статусу суб'єкта права. У контексті сучасної української реальності ієрінгівська філософія права постає як моральна й інтелектуальна альтернатива ідеології "русского міра", оскільки її телеологізм спирається на принципи свободи, гідності та громадянської відповідальності.

В и с н о в к и . Доведено, що антиномія між правовим раціоналізмом Ієрінга та імперським міфологізмом "русского міра" має цивілізаційний вимір: перший утверджує право як засіб морального вдосконалення, другий – як релігійно-ідеологічне виправдання сили. Український досвід боротьби за свободу й незалежність засвідчує актуальність ієрінгівського принципу – право живе лише там, де за нього борються. Отже, аргументовано, що філософія права Ієрінга виступає духовним антиподом неоімперських наративів і підґрунтям формування української моделі правової державності, що ґрунтується на гідності, моральній відповідальності та верховенстві права.