ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.17721/sophia.2025.26.13

Ключові слова:

емоційний інтелект, екзистенційна стійкість, війна, автентичність, філософська антропологія, емпатія, саморегуляція, моральна відповідальність

Анотація

В с т у п. Здійснено філософський аналіз емоційного інтелекту як чинника формування екзистенційної стійкості особи стості в умовах війни. Виходячи з того, що війна є граничною ситуацією, яка радикально змінює умови людського існування, розглянуто емоційний інтелект не лише як психологічну компетенцію, а як онтологічну здатність до збереження особистісної цілісності, автентичності та моральної відповідальності. Порушено питання про внутрішні ресурси, що дозволяють людині вистояти перед травматичними викликами, не втрачаючи зв'язку з ціннісними орієнтирами.

М е т о д и. Застосовано філософсько-антропологічний, феноменологічний та герменевтичний підходи. Проаналізовано погляди Е. Гусерля, М. Шелера, К. Ясперса, В. Франкла, М. Бубера, Е. Левінаса, М. Нусбаум, Д. Гоулмана, а також залучено концепти екзистенційної філософії, логотерапії, філософії етики та афекту. Такий підхід дозволив розкрити глибинні сенси афективного досвіду в контексті екзистенційного виживання.

Р е з у л ь т а т и. Обґрунтовано, що емоційний інтелект виконує три ключові функції: інтегративну (забезпечує смислову єдність афективного досвіду), автентичну (допомагає зберегти ідентичність та цінності) і моральну (формує здатність до емпатії та відповідальності). Емоційний інтелект уможливлює перетворення травматичного досвіду на джерело нових сенсів, виступаючи механізмом екзистенційного опору дегуманізації, моральній ерозії та розщепленню суб'єкта. Визначено, що збереження людяності в умовах війни пов'язане зі здатністю до емоційної рефлексії та етичного діалогу з Іншим.

В и с н о в к и. Установлено, що емоційний інтелект є фундаментальним чинником екзистенційної стійкості особистості в умовах війни. Він забезпечує внутрішню опору, дозволяє зберігати моральну орієнтацію, підтримувати автентичне буття та протистояти нищівному впливу екстремальних обставин. У цьому сенсі емоційний інтелект постає не лише індивідуальною здатністю, а філософським ресурсом виживання й гуманності.

Посилання

Марти Нусбаум. Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія "Філософія", 27, 40–47. https://doi.org/10.25264/2312-7112-2024-27-40-47

Jünger, E. (2021). War as an inner experience. Anarch Books. LaCapra, D. (1999). Trauma, absence, loss. Critical Inquiry, 25(4), 696–727.

Nussbaum, M. (1995). Women, culture and development: A study of human capabilities. Clarendon Press.

Sfetcu, N. (2023). Philosophy of emotional intelligence. Cunoașterea Științifică, 2(4), 106–113.

Shevchuk, D., Shevchuk, K., & Zaitsev, M. (2023). Existential resilience of human being in the wartime everyday life. Journal for the Study of Religions and Ideologies, 22(65), 28–42.

Yokoyama, R. (2015). Liebe als Kommunikationsform in der Intimität. Thaumàzein, 3, 365–382. https://doi.org/10.13136/thau.v3i0.55

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-08

Як цитувати

ГОНЧАРЕНКО, М., & КАРАУЛЬНА, Н. (2026). ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ. СОФІЯ. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 26(2), 79–83. https://doi.org/10.17721/sophia.2025.26.13

Схожі статті

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > >> 

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.